Виступ агітбригади "Веселка" до Дня довкілля
1. Увага, дорогенькі!
2. Великі і маленькі!
3. Вельмишановне панство!
4. Та інший контингент!
5. Програму цю музичну,
круту, екологічну, місцями фантастичну побачити спішіть.
6 .У зал чекаємо дужих, до справи небайдужих, а вхід хоч безкоштовний, та
вартість є життя.
Заходить вчителька(дзвенить дзвоник)
-
Вітаю всіх присутніх в цьому класі,
Урок екології у нас на часі,
тема уроку у нас така: «екологічна
ситуація села».
-
А де ж мої учні? Чи дзвоника не чули?
-
Ми, учні 7 класу . Разом.агітбригада Веселка
-
Вітаємо вас не тільки словами,
-
Ми вітаємо вас
своїми серцями! (Рухи від сердець)
-
Привітання від нас- це раз! 1 раз плескають
-
Надсилаємо найтепліші слова- це два! 2 рази
-
Бажаємо бути весь час попереду- це три! 3 рази
-
Жити з навколишнім світом
у мирі, це здається нам чотири! 4 рази
-
Квітку весни - пролісок охоронять - це п’ять! 5 раз
-
Примножати все живе - це шість! 6 раз
-
Посміхатися сонцю - це сім! 7 раз
Разом: а до цього –щастя, радості, удачі!
-
А домашнє завдання
виконали? Як з’явилася людина ?
Природи нашої
частина ,
1-й учень Теорій є багато про
походження .
1-й учень Одна из них – дитя творіння божого
3-й. а Друга – це із космоса завезена.
4-й. А третя – Дарвіним доведена.
Від мавпи эволюция твоя.
І ця остання найвідоміша теорія.
3-й. А суть її така,
Ну… скажемо проста.
На світі мавпочка жила , і трапилась така біда.
4-й. Був рік тоді неурожайний.
Горила стала голодать,
Пішла вона сама до лісу , плодів хотіла назбирать.
3-й. горила йшла собі та й шла
,
В печері зеркальце знайшла.
Обезьяна. Світ мій, зеркальце,
скажи
та всю правду доложи:
Я ж на світі всіх лохмата,
Всіх зубаста и космата?
4-й. . люстерко їй відповіда
Зеркальце. звичайно ти , спору
нема,
Та прийде така пора,
Якщо будеш ти трудитись,
Станешь ти сама цариця.
Будешь гарна, білолиця,
Будешь ти струнка як, как лань.
Обезьяна. Ну, вже досить, перестань.
Ну і бридке ти ж стікло,
Брешеш ти мені назло.
Щоб з утра до ночі гнулась,
А потім і геть загнулась.
3-й. І закинула люстерко та з печери геть пішла.
,ера не одна пройшла.
Шерсть лохматилась від злості, думки тільки про їду,
Холод так кістки морозив ,
Обезьяна що робити не збагну?
Вед Стала вже на дві ноги
так пройшли собі роки.
Полисіла, одяг зшила,
Та не можна жить без діла.
Палку в руки і гайда, так з’явилася
їда.
Обезьяна. Праця –
справжня насолода ,
Е що їсти є що, попить
4-й. Тут
задумалась
горила .
Обезьяна. З ким мені поговорить?
Вед І відкинув русу косу,
В руки люстерце взяла ,
Що побачила вона?
4-й. в
зеркалі дивилось чудо,
чудо не така горила,
Так з’явилася
людина !
Що й казати –
молодець,
Еволюції вінець!
Ех! Прогрес –
велика штука
Йде вперед
людська наука!
Лине час, ростуть міста, заводи,
Болю рідній завдають
природі:
Нищать та забруднюють її.
Ось і в нас - - вирубують гаї,
Бо в домах опалення відсутнє.
Зрозуміло -- зараз дуже скрутно.
Дерево зрубав ти -- і нагрівсь.
Ось пеньки... А колись був ліс...
2-й учень-еколог
Ще природі в нас псують життя
Всюдисущі звалища сміття:
В лісосмугах, поблизу водойми...
Що робить з проблемою такою
3-й учень-еколог
А вся справа в тім,
що, бачте, нині
Є в селі в нас люди, а є — свині,
Що про власну дбають "благодать,
Їм на світ навколишній плювать,
Бо не тямлять, що у цьому світі
Їм самим і дітям їхнім жити.
А яким же буде це життя,
Коли навкруги ще є сміття?
4-й учень-еколог
В нас колись були
ставки прекрасні,
Та почистить треба їх
-- це ясно.
Де сіяла дзеркалом
вода,
Тільки мул та жаба
вигляда.
Земля.
Людино, розумна істото,
Ти можеш усе на землі:
Відсунути можеш
потопи,
До космосу
шлеш кораблі,
Оазис з пустелі зробити
І штучні розлити моря,
Науці дороги відкрити..
Та нині страждає земля!
Ти чуєш, велична
людино,
Цей поклик природи в
душі?
«Я гину, я гину, я
гину!
Будь ласка, мене
збережи!»
М – П.
Боги і люди! Ви над світом згляньтесь,
Згубити себе й світ не дайтесь!
Захистіть і травинку й дитя,
Всі: Збережіть на планеті
життя!
Щоб не
стала ти знову горилою
Цінуй, , доброту Природи людино,
Все, що вона дарує щедро нам
Її ліси,
поля, повітря, води –
То вічний і святий, величний храм.
Безмежно з дитинства кохаю
Красу свого рідного краю –
Ставка голубінь неозорну,
Сосну в надвечір’ї прозорім.
2. І місяць у хмарах сріблястих,
І свіжість весняного листя,
І синій промінчик волошок
В пшеничному морі колосся
Ми усі — свідомі люди,
Не такі вже ми малі,
То ж господарями будем
На квітучій цій землі.
Всі разом: МИ ЗА: Даша - прекрасне;
Настя –
чудове;
Катя – гармонійне;
Юра – яскраве;
Андрій –
благополучне;
Олексій - різноманітне;
Люба– екологічно чисте майбутнє.
Пісня.
Сумно, сумно аж за край,
Ну, чого ж ти плачеш? Краще заспівай.
Слізьми горя не заллєш,
Посміхнися, друже, поки в нас ще є:
Чиста вода у джерелі,
Шовкові трави у росі,
В саду вишневім ще співають солов’ї.
Одна в нас мрія у житті –
Щоб повертались журавлі
Додому з вирію щороку навесні.
Сумно. Так і не засну.
Буду знову вірить у нову весну.
Піду ген за небокрай,
Де дощі і сонце творять водограй.
Ще поки в небі крізь дими
Останній птах взмахне крильми,
Ми будемо природу рідну берегти.
Одна в житті у нас мета –
Щоби планета голуба
Жила б, раділа б,
Бо на всіх вона одна!
